чарівна жінка, заслужений працівник культури України,
директор Дніпропетровської обласної бібліотеки для дітей
Ольга Іванівна Шарабура (29 травня 1961 -8 лютого 2017).
Родом із Черкащини, народжена в Шевченківськім краю,
випускниця Київського інституту культури,
вона була справжньою українкою, добрим фахівцем бібліотечної справи, вправним адміністратором, любила книгу і дітей.
Скільки чудових вечорів і презентацій проведено для школярів і ліцеїстів в стінах "дитячої бібліотеки" на Ворошилова, 9!
Підтримувала дитячу творчість, видання збірок дитячих віршів і книг для дітей, раділа кожній іскринці таланту. Як тішилася, коли вийшла книга "СЯЄВО ЖАР-ПТИЦІ.
Антологія літератури для дітей Придніпров'я" (2009, 2012 рр.)
Як щиро вітала мене як упорядника, запросила дитячих письменниць-авторів і влаштувала свято в бібліотеці! І кожна дитинка того дня отримала дорогоцінний подарунок
- Антологію "Сяєво Жар-птиці"!
Ольга Іванівна Шарабура була спражньою мамою для дітлахів і другом для письменників.
Мала травму хребта і страждала від болей у спині. Інколи жалілася на болі в серці.
Останній тиждень недобре почувалася і чоловік відвіз дружину до поліклініки.
Там зробили ЕКГ і відправили пацієнтку до лікарні, де її одразу помістили до реанімації.
Померла від обширного інфаркту. І де він тільки, клятий, узявся?
Два роки тому Ольга Іванівна успішно пройшла конкурс на посаду директора,
могла спокійно працювати до 2018 року, втілювати в життя нові мрії і плани.
Була душею не тільки трудового колективу, а й своєї дружної родини.
На похороні ридма ридали двоє осиротілих мужчин: син Євген і чоловік Валерій.
А вона лежала в домовині, схудла, молода, прекрасна і незворушна.
Провести пані Олю в останню путь прийшли колеги-підлеглі,
начальник обласного управління культури Наталія Геннадіївна Першина,
директор Дніпропетровської обласної бібліотеки Надія Миколаївна Титова,
директор міської центральної бібліотеки Лариса Василівна Савран,
письменники, шанувальники. Відспівали по-православному і поховали Ольгу Іванівну на Лівобережному цвинтарі.
Завжди усміхнена, приязна, спокійна, урівноважена,
доброзичлива, жіночна і ніжна чудо-людина.
З ким же тепер ми співатимемо у дружньому колі народних пісень?
Чому ж Ви покинули нас, наше місто, своїх колег і маленьких читачів?
Я знаю людей, які живуть з трьома інфарктами і двома інсультами,а Ви, моя люба, не впоралися з першим. Спрацювалося серденько чи лікарі Швидкої допомоги недооцінили важкості хвороби?
Чому ж так сталося? Як це рано, і як несправедливо!
Нам буде бракувати Вас, дорога пані Олю,
ми будемо плакати за Вами і згадувати Вас,
бо ми без Вас осиротіли. Пам'ять про Вас не вивітриться із душі, не зів'яне у серці, доки сами ходитимемо по цій землі.
Спочивайте, голубонько, нехай засніжена земля буде
Вам легким світлим пухом!
Леся СТЕПОВИЧКА, 8 лютого 2017 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар